У Тараса Шевченка є один вірш, мабуть — з найбільш відомих, на рівні з «Заповітом».
«Садок вишневий коло хати»… Всі його в школі вчили.
Читав його раніше, і думав: якийсь лубок, кітч. Ресторан «Царське село»: гіпсові лелеки, вози, глечики, хрущі над вишнями, мерседеси…
Але, це коли не знати, за яких обставин він написаний.
Шевченко його написав не під грушею, за келихом просеко. Воно написано не з «натури».
Вірш написаний в казематі, в тюрмі, в чужому й холодному Санкт-Петербургу. Після арешту за участь у Кирило-Мефодіївському братстві, й перед засланням на 25 років, в солдати. З забороною «писати й малювати».
Про це пише Ростислав Семків в своїй книзі «Пригоди української літератури».
Це — слова людини, яка народилася в кріпацтві, якимось дивом здобула собі свободу, і знову її втратила. Формальну свободу. Бо серцем Шевченко зажди був вільний.
Садок вишневий, — це марево, медитація, недосяжне й нездійсненне. Це мрія, яка не має шансів на реалізацію. Те, що привиділося в темних тюремних стінах. Як Рай. Той садок росте з самого серця.
«Співаючи, ідуть дівчата, а матері вечерять ждуть…
Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає. І мати хоче научати, та соловейко не дає…»
Це неймовірна туга за Рідною Україною, якої я, скоріше за все, більше ніколи не побачу.
Бо попереду — лише чужі степи, солдатська муштра, і вічні мовчазні, німі пустелі Туркестану…
Це — дуже сильний вірш!
* * *
Цікавий шкіц Віталія Чепиноги. У ті роки, коли В. Чепинога був моїм студентом, а я ще викладав курс теорії і практики перекладу для майбутніх журналістів, написав я досить розлоге (сторінок 75) дослідження про переклади цього вірша різними мовами.
Якраз тоді я писав дисертацію «Критика перекладу: Актуальні проблеми теорії, методолоґії й майстергості» (див.: https://academia.edu/resource/work/49915073), яку мені не вдалося захистити, оскільки така дисертація була першою в СРСР і другою в світі, і чотири спецради (дві в Києві і дві в Москві) відмовилися брати її до захисту через брак фахівців…
З погляду часу, те дослідження вдалося мені не так аналізом і оцінкою самих перекладів, як аналізом змісту та форми Шевченкового ориґіналу, тобто як мав би сприймати вірш той, хто брався його перекладати.
Більше тут:
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 